200 років Місіонерів Облатів Марії Непорочної

Лист св. Євгена де Мазенода і трьох інших священиків від 25 січня 1816 року з проханням дозволити утворити нову чернечу родину
bannercrop
"Шановні капітульні вікарії, ми, священики, що нижче підписалися, глибоко зворушені злиденною долею мешканців селищ і сіл Провансу, які майже повністю втратили віру;

Знаючи з досвіду, що затверділість сердець і байдужість цих людей робить недосконалою й навіть даремною звичайну допомогу, яку надає їм для спасіння ваша апостольська турбота;

Дійшовши висновку, що місії були б одним з ефективних засобів, за допомогою яких можна визволити це нещасне населення зі становища деградації;

Прагнучи піти за голосом покликання, яке нас кличе до посвячення в цю важку форму апостольського служіння;

Бажаючи виконувати це служіння з користю для нас і для тих, яким маємо намір проповідувати Євангеліє;

Маємо честь просити про згоду на об’єднання в давньому монастирі Сестер Кармеліток в Ексі, купленому одним із нас, щоби там жити як спільнота згідно зі Статутом, основні положення якого ми подаємо".

Дорогі друзі Місіонерів Облатів Марії Непорочної!

25 січня 2016 року ми разом із вами переживатимемо в цьому Році Милосердя ще один наш ювілей облатів, а саме: 200‑річчя від дня заснування нашого Згромадження.

Саме 200 років тому, тобто 25 січня 1816 року святий Євген де Мазенод разом із о. Тамп’є залишив "дім і поле й усе", щоби створити нову чернечу родину. Ця подія настільки визначна і важлива, що дозвольмо про неї говорити самому святому Євгену: «О, яка прекрасна мета нашого Інституту! Його Засновником є сам Ісус Христос, Син Божий, його першими отцями – апостоли. Вони покликані бути співпрацівниками Спасителя, співвідкупителями людського роду. І хоча з огляду на нашу поки невелику чисельність, а також на нагальні потреби населення ми повинні тимчасово обмежити свою ревність до вбогих наших сіл, то святістю бажання місіонерський запал повинен охопити всі краї землі.

Церква – шляхетний спадок Спасителя, здобутий ціною Його крові, – зазнала за наших днів страшенного спустошення. Людська невдячність сягнула свого апогею. Відступництво невдовзі буде цілковитим. І хоч святий депозит віри залишиться непорушним аж до закінчення віків, та від християнства не збереглося до сьогодні нічого, крім слідів того, чим воно було колись. Можна сміливо сказати, що з огляду на зло і зіпсуття сьогоднішніх християн їхня доля гірша за долю поган із часів, коли хрест іще не розсіяв темряви їхнього незнання.

У такому плачевному стані Церква кличе на допомогу своїх слуг. Адже їм вона довірила найдорожчі справи свого Божественного Нареченого, однак більшість із них своєю недостойною поведінкою ще більше погіршують ситуацію.

Головна мета нашого Згромадження – запобігти злу, яке поширюється, і прямувати, наскільки це можливо, до повернення втраченого ладу. Щоби цей святий намір став ефективним у діях, потрібно сягнути аж до джерела розпусти, яка сьогодні робить людей невільниками різних пристрастей.

Ці причини можна звести до трьох основних:

– послаблення, щоби не сказати – повна втрата віри;

– ігнорування народу;

– лінь, недбалість і зіпсуття.

Уже багато віків фундамент релігії в серцях і душах людей похитується через пастки сатани. І, звісно, такій повені несправедливості посприяла французька революція. Проте, якби духовенство завжди було таким, яким має бути, релігія променіла би незламністю, перемагаючи жахливу силу зла. Вона би відбивала всі атаки, виходячи з цієї битви ще більш прекрасною і прославленою. Цим причинам легше запобігти тому, що вони відомі. Потрібно сформувати апостолів, які, набравшись переконання в необхідності власного відродження, з усіх своїх сил присвятили би себе праці над наверненням інших. А оскільки, як ми знаємо, справжнє джерело зла – це млявість і зіпсуття духовних осіб, то якщо усунемо ці пороки, зникнуть й інші. Знайдіть ревних священиків, безкорисливих і з досконалими чеснотами, і дуже швидко ви повернете до виконання обов’язків народи, що заблукали. Одним словом, використовуйте ті засоби, якими користувався наш Спаситель, щоби навернути світ, і точно осягнете такі самі результати. А що робить Господь наш Ісус Христос? Обирає коло апостолів та учнів, яких готує до істинної побожності, і дає їм свого Духа. І так навчених і підготовлених до практикування всіх чеснот посилає їх завойовувати світ, який вони дуже швидко здобули для Його святих справ.

А що ми можемо сьогодні зробити, щоби повернути до Ісуса Христа душі, які знехтували Його солодким ярмом? З усією серйозністю й силою прямувати до святості, беручи за взірець багатьох апостолів, які захоплюють нас прикладом своїх чеснот у виконанні служіння, до якого й ми покликані; повністю зректися себе самих; керуватися виключно Божою славою, звеличенням Церкви і спасінням душ; постійно відновлюватись у дусі нашого покликання; жити в постійному самозреченні й наполегливо прямувати до святості, працюючи без відпочинку для здобуття покори, сумирності, слухняності й умертвлення, неприв’язаності до світу і близьких людей, ревності, готовності віддати власне майно, таланти, спокій, себе самих і власне життя з любові до Ісуса Христа на службу Церкві й для освячення ближніх. І, врешті-решт, повні надії на Бога, ми повинні розпочати битву: невідступно боротися аж до кінця заради більшої слави Бога.

Яке ж широке поле для діяльності! Яке шляхетне починання! Люди занурюються в повне ігнорування всього, що стосується їхнього спасіння. Унаслідок такого незнання слабне віра, псуються звичаї. Отож незвичайно важлива й нагальна справа – повернути до вівчарні цю велику кількість загублених істот, нагадати цим виродженим християнам, хто такий Ісус Христос, вирвати їх із неволі сатани й показати дорогу до Неба. Потрібно розширити володарювання Спасителя, знищити панування пекла, затримати повінь гріха, показати красу чеснот і допомогти їх практикувати, зробити людей розумними, потім – християнами і, нарешті, допомогти їм здобути святість".

Маленький будиночок був "чудом" убогості й незручності. Та хіба ж це має значення для того, хто любить? В одній кімнаті спали два місіонери, а у вузькому коридорі, що веде до неї, – Євген. Лампа на порозі давала трохи світла всім трьом, бо дим із димаря заступав денне світло. Столом – якщо це можна так назвати – слугувала дошка, що лежала на двох діжках. "Але почуття, які Бог пробуджував у наших серцях, робили так, що скромні порції їжі були смачнішими за пишні домашні обіди, якими хотіла нас частувати моя мати. Насправді вже з тієї хвилини, хоча ми цього тоді ще не усвідомлювали, добрий Бог схиляв нас до євангельських рад, переживати які ми пізніше зобов’яжемося обітами. Їхню цінність ми усвідомили саме тоді, коли їх практикували. Ми не втратили нашої радості. Ба більше, контраст цього способу життя з попереднім, який ми нещодавно полишили, часто викликав у нас вибух сміху".

Сьогодні ми дякуємо Богові за 200 років існування нашої першої спільноти й просимо Його, щоби такий самий дух постійно оживляв кожного Місіонера Облата Марії Непорочної в нашій Делегатурі. Дякуємо Вам за Вашу молитву й матеріальну підтримку, за те, що Ви з нами.

Нехай Марія, Мати Милосердя, неустанно випрошує для Вас усі потрібні благодаті, а нашій країні – мир у Новому 2016-му році.

о. Павло Вишковський ОМІ

ДУШПАСТИРСЬКІ ОГОЛОШЕННЯ НА XXV ЗВИЧАЙНУ НЕДІЛЮ

ogolosh24 вересня – 1 жовтня 2017

СЬОГОДНІ
Проводиться благодійна акція “Вікентійський пряник”. Заохочуємо вас придбати “Вікентійский пряник” і скласти добровільну пожертву на реабілітаційний центер “Спільнота в Діалозі”, котра допомагає нарко- і алкозале...


Детальніше...

Розклад Святих Мес

НЕДІЛЯ

  8:45 - українською

10:00 - українською

11:00 - en espanol

11:45 - po polsku

13:15 - українською

18:00 - українською

Понеділок

18:30 - українською



Вівторок

  7:00 - українською

18:30 - українською



Середа

  7:00 - українською



Четвер

  7:00 - українською

18:30 - latina



П'ятниця

  7:00 - українською

18:30 - українською



Субота

  7:00 - українською



Голос Папи

 

omi.org.ua

ewtn

Radio Marya