Статті

Зустрічі Тезе

Спільнота Тезе (фр. Taize) – це міжнародна християнська екуменічна спільнота із села Тезе, що знаходиться у французькому регіоні Сона і Луара, в Бургундії. Заснована у 1940 році братом Роже, який переїхав у Францію із Швейцарії, і залишався її головою аж до своєї смерті 16 серпня 2005 р. Брат Роже вирішив створити спільноту, яка могла б жити згідно «основних тез Євангелія — простоти і доброти серця».

Детальніше...

Відеоклуб (оновлений)

luka.jpg

 

 

 

 

 

 

 

  І одному дав він п’ять талантів, другому два, іншому один, кожному за його силою…( Мт.25:15)

 Для кого ці зустрічі?

q  Для всіх, хто небайдужий до імен талановитих людей, їхнього життя та творчості… Для талантів, що вже розкрилися, або мають надію розкритися… Для тих, хто шукає Бога, хто опановує форми та шляхи християнського служіння.

Який формат проведення?

Зустрічі-бесіди з відео- супроводженням. Під час кожної зустрічі планується показ відео-фільмів з телевізійного циклу «Библійний сюжет», фрагменти документальних\художніх фільмів, обговорення.

 

Час проведення:

Початок зустрічей о 1600 (закінчення -до 1800).

 

Місце проведення:

м. Київ, вул. Червоноармійська, 75, костьол

св. Миколая (кімн.20 в нижній частині храму).

 

Детальніше...

Неокатехуменат

 neo_logo.jpg

 Історія

Неокатехуменальна Дорога розпочалася в бідних кварталах Мадрида, куди в 60-х роках ХХ ст. потрапив її ініціатор, Франческо (Кіко) Аргуельо (нар. 1939 р.). Він походить із заможної міської родини, був художником, а його роботи здобували нагороди на конкурсах і виставках. З міськими нетрями він зіткнувся, коли намагався допомогти жінці, з якої знущався чоловік-пияк. Кіко пробував щось зробити, однак його зусилля не принесли наслідків. Він став роздумувати, чи Бог не каже йому, аби залишив усе й пішов жити з людьми суспільного узбіччя, щоб допомогти їм.

 neo2.jpg

Відбувши військову службу в Африці, засновник Дороги відчув, що якби завтра Христос прийшов удруге на землю, то хотів би знайти його біля стіп Хреста, серед тих, хто  найбільше страждає внаслідок гріхів інших людей, – серед убогих.Він зважився зійти у "суспільні катакомби", аби проголошувати Євангеліє бідним. Прагнув у такий спосіб реалізувати формулу Шарля де Фуко: жити в тиші, як Ісус у Назареті, в спогляданні при ногах Христа Розіп’ятого, серед бідняків. Один з працівників соціальної сфери вказав йому на нетрі Паломерас Альтас, де Кіко оселився в бараку з дошок, у якому ховалися собаки. Він мав із собою тільки Біблію й гітару, спав на підлозі, на матраці, напханому соломою.


В тих міських нетрях Кіко познайомився з Кармен Ернандес, яка мала ліценціат із теології. Кармен саме тоді готувала євангелізаційну групу, що мала вирушити до бідняків, які працювали на шахті Оруро в Болівії. Зрештою вона також оселилася в бараках і разом з Кіко вони стали проголошувати Євангеліє людям суспільного узбіччя.
Через багато років Кіко скаже: "Під тиском цього середовища бідняків Господь дозволив нам знайти форму переказу, синтез, який був прийнятий цими братами і створив певну "койнонію", християнську спільноту. Так серед бідних народилася перша спільнота, що складалася з циган, неграмотних, жебраків, колишніх в’язнів, проституток і т.д. Спільнота, де любов Христа Воскреслого ставала видною, – перетворилася на знак. Завдяки тодішньому архієпископові Мадрида, Касіміро Морсільо, стало можливим перенести цю реальність в інші парафії Мадрида, потім Рима, потім – в інші країни. В бараках ми відкрили "триногу", на якій пізніше збудували цілу Неокатехуменальну Дорогу: Слово, Літургію і Спільноту".

Харизма

На першому етапі творення спільноти проголошується керигма (Добра Новина) про воскресіння Ісуса Христа. Тим, хто керигму прийняв, єпископ вручає Біблію і після Євхаристійної Літургії постає спільнота, що розпочинає дорогу віри й навернення. Спільноту завжди очолює пресвітер, вона включається в парафію, а для відкриття неокатехуменальної дороги в парафії потрібна згода настоятеля. Дорога спирається на "тринозі":
- Слово Боже, яке урочисто читається раз на тиждень;
- Євхаристія, яка щосуботи увечері пропонує нам завіт із Богом і вчить нас подяки, а насамперед дає нам Христа, Котрий дозволяє "ламати" себе для нас;
- Спільнота, яка допомагає, оскільки не дозволяє приховувати правду про себе.

Перебіг дороги визначають етапи: скрутинії, переходи, екзорцизми, ритуали. Літургія, яка зазначає перехід, замикає один етап і відкриває наступний, – це насамперед літургія, сповнена символів, у якій знаки промовляють своєю власною мовою. Цю літургію попереджає катехеза, яка загалом відбувається під час кількаденних зібрань. Крім цього, приблизно раз на чотири або шість тижнів ціла спільнота має день зосередження й молитви, яку розпочинає Покутна Літургія.
Спільноти, крім відкривання немовби наново сенсу й мети життя, власного покликання, любові й милосердя Бога в історії власного життя, попри пізнання своєї слабкості та гріховності, активно відповідають на заклик Церкви, вслуховуючись в усі її проблеми. Вони беруть участь у житті Церкви, проголошуючи катехези і запрошуючи парафіян на них особисто. У спільнотах брати відкривають дані їм Богом харизми: наприклад, покликання до подружжя, прийняття чергового життя, служіння спільноті, братам, покликання до пресвітерату. На Неокатехуменальній Дорозі зродилась ідея місійних семінарій. Перша така семінарія постала 1988 року в Римі, а нині в усьому світі існує 57 семінарій Redemptoris Mater, де клірики готуються до священства.

 

neo1.jpg 

Господь покликав нас, аби ми увійшли на дорогу навернення, через яку Він дозволяє нам у післяхрещальному катехуменаті відкрити величезні багатства нашої віри. В цьому катехуменаті поволі, етап за етапом, ступінь за ступенем, ми можемо дійти аж до вод вічного оновлення, а хрещення, якого нам уділила Церква, може стати через наше сприйняття таїнством спасіння і доброю новиною для людства. З катехуменатом у центрі парафіяльного душпастирства відкривається шлях християнської ініціації, яка дає початок душпастирству євангелізації дорослих, народжуючи до віри багатьох наших братів, які сьогодні живуть "християнством звичаїв", і даючи людям, які живуть у секуляризованому світі, змогу зустрічі з Господом нашим, Ісусом, через християнські спільноти, які зріло переживають свою віру: через любов у хресному вимірі та досконалу єдність.

(Кіко Аргуельо)

 

 

Лектори

  lektor.jpg

 Сьогодні ми вживаємо слово "лектор", визначаючи ним особу, яка читає у храмі Слово Боже зі спеціально для цього приготованого місця. Початків цієї функції можна шукати ще в Старому Завіті – в Ізраїлі. Мойсей під горою Синай узяв Книгу Завіту й голосно читав її людям (пор. Вих 24,7). У подальшій історії Вибраного Народу часто знаходимо фрагменти, які нам оповідають про публічне й урочисте читання Книги Завіту. Також і Господь Ісус читав книгу Ісаї в синагозі своєї рідної місцевості, в Назареті (пор. Лк 4,16-21).
Перші християни, ходячи на св.Меси, теж слухали слова Святого Письма. Тому служіння лектора знане в Церкві від початку.
 

 

 Лектором можна обирати не тільки того, хто має відповідні дані голосу й дикції, відвагу та свободу виступати перед численним зібранням, але насамперед кандидата, який:
- провадить належне християнинові життя,
- провадить побожне й ревне молитовне життя, приступає до Таїнств,
- активний у справах Церкви та парафії,
- долучається до апостольства серед вірних мирян,
- присвячує час особистому читанню Святого Письма.

 

169bibl.jpg

 

Лектор – це той, хто читає,
хто живиться Божим Словом,
аби завдяки своєму служінню
живити ним інших.
Слово – це Життя,
а Життя – це Господь Ісус.
На кожній св.Месі
дістаємо дві поживи –
Слова, а також Тіла й Крові Господніх.
Лектор – це той, хто живиться Словом,
дає життя Боже.

 

 

 

Кандидатові в лектори потрібне не лише усвідомлення обраності до цієї послуги, а також чимала доля відповідальності, пов’язаної з прийняттям служіння лектора. Це служіння є не тільки свідченням віри, життєвим прикладом для інших, а насамперед служінням Богові. З огляду на те, що лектор має наслідувати Ісуса Христа, наприклад, у послухові Богу Отцю на Хресті, – він постійно мусить пам’ятати, що це служіння приймає добровільно і зобов’язується служити Богові й людям. Це вимагає жертовності в приготуванні до якнайкращого читання Слова Божого, а також до ревного його читання не тільки по неділях, а й у будні.

 

 191bibl.jpg
Молитва лектора:
Господи, ось я стаю перед великою таємницею Твого Слова, яке маю переказувати іншим. Допоможи мені бути насамперед добрим слухачем і свідком Твого Слова. Очисти мої вуста від усякої нечистоти, зроби мене своїм знаряддям, аби я міг нести Тебе людям у серці, в долонях та на вустах. Амінь.
 

Духовне Усиновлення

Щогодини та щохвилини десь на світі, вмирають найменші і найбільш беззахисні - ненароджені діти. Вони кличуть про допомогу також Тебе. Не зволікай. Можеш спричинитися до їх спасіння, приймаючи Духовне Усиновлення.

Детальніше...

ДУШПАСТИРСЬКІ ОГОЛОШЕННЯ НА XV НЕДІЛЮ ЗВИЧАЙНОГО ПЕРІОДУ

ukraine 64014 – 21 липня 2019

Сьогодні:ogolosh

Коронка до Божого Милосердя відразу після Служби Божої о 10:00. Молимося за Україну, нашу парафію й про віддання храму.

На тижні:

Продовжується мандрівка Ікони Святого Сімейства в наших родинах. Хто хотів би запросити ...


Детальніше...

Розклад Святих Мес

НЕДІЛЯ

  8:45 - українською

10:00 - українською

11:00 - en espanol

11:45 - po polsku

13:15 - українською

18:00 - українською

Понеділок

18:30 - українською



Вівторок

  7:00 - українською

18:30 - українською



Середа

  7:00 - українською



Четвер

  7:00 - українською

18:30 - latina



П'ятниця

  7:00 - українською

18:30 - українською



Субота

  7:00 - українською



Голос Папи

Аудієнція Папи Франциска

"Бог завжди бориться на нашому боці, а не супроти нас. Він-Отець!"

30 травня 2019 р.