Відеоклуб (оновлений)

luka.jpg

 

 

 

 

 

 

 

  І одному дав він п’ять талантів, другому два, іншому один, кожному за його силою…( Мт.25:15)

 Для кого ці зустрічі?

q  Для всіх, хто небайдужий до імен талановитих людей, їхнього життя та творчості… Для талантів, що вже розкрилися, або мають надію розкритися… Для тих, хто шукає Бога, хто опановує форми та шляхи християнського служіння.

Який формат проведення?

Зустрічі-бесіди з відео- супроводженням. Під час кожної зустрічі планується показ відео-фільмів з телевізійного циклу «Библійний сюжет», фрагменти документальних\художніх фільмів, обговорення.

 

Час проведення:

Початок зустрічей о 1600 (закінчення -до 1800).

 

Місце проведення:

м. Київ, вул. Червоноармійська, 75, костьол

св. Миколая (кімн.20 в нижній частині храму).

 

Детальніше...

Неокатехуменат

 neo_logo.jpg

 Історія

Неокатехуменальна Дорога розпочалася в бідних кварталах Мадрида, куди в 60-х роках ХХ ст. потрапив її ініціатор, Франческо (Кіко) Аргуельо (нар. 1939 р.). Він походить із заможної міської родини, був художником, а його роботи здобували нагороди на конкурсах і виставках. З міськими нетрями він зіткнувся, коли намагався допомогти жінці, з якої знущався чоловік-пияк. Кіко пробував щось зробити, однак його зусилля не принесли наслідків. Він став роздумувати, чи Бог не каже йому, аби залишив усе й пішов жити з людьми суспільного узбіччя, щоб допомогти їм.

 neo2.jpg

Відбувши військову службу в Африці, засновник Дороги відчув, що якби завтра Христос прийшов удруге на землю, то хотів би знайти його біля стіп Хреста, серед тих, хто  найбільше страждає внаслідок гріхів інших людей, – серед убогих.Він зважився зійти у "суспільні катакомби", аби проголошувати Євангеліє бідним. Прагнув у такий спосіб реалізувати формулу Шарля де Фуко: жити в тиші, як Ісус у Назареті, в спогляданні при ногах Христа Розіп’ятого, серед бідняків. Один з працівників соціальної сфери вказав йому на нетрі Паломерас Альтас, де Кіко оселився в бараку з дошок, у якому ховалися собаки. Він мав із собою тільки Біблію й гітару, спав на підлозі, на матраці, напханому соломою.


В тих міських нетрях Кіко познайомився з Кармен Ернандес, яка мала ліценціат із теології. Кармен саме тоді готувала євангелізаційну групу, що мала вирушити до бідняків, які працювали на шахті Оруро в Болівії. Зрештою вона також оселилася в бараках і разом з Кіко вони стали проголошувати Євангеліє людям суспільного узбіччя.
Через багато років Кіко скаже: "Під тиском цього середовища бідняків Господь дозволив нам знайти форму переказу, синтез, який був прийнятий цими братами і створив певну "койнонію", християнську спільноту. Так серед бідних народилася перша спільнота, що складалася з циган, неграмотних, жебраків, колишніх в’язнів, проституток і т.д. Спільнота, де любов Христа Воскреслого ставала видною, – перетворилася на знак. Завдяки тодішньому архієпископові Мадрида, Касіміро Морсільо, стало можливим перенести цю реальність в інші парафії Мадрида, потім Рима, потім – в інші країни. В бараках ми відкрили "триногу", на якій пізніше збудували цілу Неокатехуменальну Дорогу: Слово, Літургію і Спільноту".

Харизма

На першому етапі творення спільноти проголошується керигма (Добра Новина) про воскресіння Ісуса Христа. Тим, хто керигму прийняв, єпископ вручає Біблію і після Євхаристійної Літургії постає спільнота, що розпочинає дорогу віри й навернення. Спільноту завжди очолює пресвітер, вона включається в парафію, а для відкриття неокатехуменальної дороги в парафії потрібна згода настоятеля. Дорога спирається на "тринозі":
- Слово Боже, яке урочисто читається раз на тиждень;
- Євхаристія, яка щосуботи увечері пропонує нам завіт із Богом і вчить нас подяки, а насамперед дає нам Христа, Котрий дозволяє "ламати" себе для нас;
- Спільнота, яка допомагає, оскільки не дозволяє приховувати правду про себе.

Перебіг дороги визначають етапи: скрутинії, переходи, екзорцизми, ритуали. Літургія, яка зазначає перехід, замикає один етап і відкриває наступний, – це насамперед літургія, сповнена символів, у якій знаки промовляють своєю власною мовою. Цю літургію попереджає катехеза, яка загалом відбувається під час кількаденних зібрань. Крім цього, приблизно раз на чотири або шість тижнів ціла спільнота має день зосередження й молитви, яку розпочинає Покутна Літургія.
Спільноти, крім відкривання немовби наново сенсу й мети життя, власного покликання, любові й милосердя Бога в історії власного життя, попри пізнання своєї слабкості та гріховності, активно відповідають на заклик Церкви, вслуховуючись в усі її проблеми. Вони беруть участь у житті Церкви, проголошуючи катехези і запрошуючи парафіян на них особисто. У спільнотах брати відкривають дані їм Богом харизми: наприклад, покликання до подружжя, прийняття чергового життя, служіння спільноті, братам, покликання до пресвітерату. На Неокатехуменальній Дорозі зродилась ідея місійних семінарій. Перша така семінарія постала 1988 року в Римі, а нині в усьому світі існує 57 семінарій Redemptoris Mater, де клірики готуються до священства.

 

neo1.jpg 

Господь покликав нас, аби ми увійшли на дорогу навернення, через яку Він дозволяє нам у післяхрещальному катехуменаті відкрити величезні багатства нашої віри. В цьому катехуменаті поволі, етап за етапом, ступінь за ступенем, ми можемо дійти аж до вод вічного оновлення, а хрещення, якого нам уділила Церква, може стати через наше сприйняття таїнством спасіння і доброю новиною для людства. З катехуменатом у центрі парафіяльного душпастирства відкривається шлях християнської ініціації, яка дає початок душпастирству євангелізації дорослих, народжуючи до віри багатьох наших братів, які сьогодні живуть "християнством звичаїв", і даючи людям, які живуть у секуляризованому світі, змогу зустрічі з Господом нашим, Ісусом, через християнські спільноти, які зріло переживають свою віру: через любов у хресному вимірі та досконалу єдність.

(Кіко Аргуельо)

 

 

Лектори

  lektor.jpg

 Сьогодні ми вживаємо слово "лектор", визначаючи ним особу, яка читає у храмі Слово Боже зі спеціально для цього приготованого місця. Початків цієї функції можна шукати ще в Старому Завіті – в Ізраїлі. Мойсей під горою Синай узяв Книгу Завіту й голосно читав її людям (пор. Вих 24,7). У подальшій історії Вибраного Народу часто знаходимо фрагменти, які нам оповідають про публічне й урочисте читання Книги Завіту. Також і Господь Ісус читав книгу Ісаї в синагозі своєї рідної місцевості, в Назареті (пор. Лк 4,16-21).
Перші християни, ходячи на св.Меси, теж слухали слова Святого Письма. Тому служіння лектора знане в Церкві від початку.
 

 

 Лектором можна обирати не тільки того, хто має відповідні дані голосу й дикції, відвагу та свободу виступати перед численним зібранням, але насамперед кандидата, який:
- провадить належне християнинові життя,
- провадить побожне й ревне молитовне життя, приступає до Таїнств,
- активний у справах Церкви та парафії,
- долучається до апостольства серед вірних мирян,
- присвячує час особистому читанню Святого Письма.

 

169bibl.jpg

 

Лектор – це той, хто читає,
хто живиться Божим Словом,
аби завдяки своєму служінню
живити ним інших.
Слово – це Життя,
а Життя – це Господь Ісус.
На кожній св.Месі
дістаємо дві поживи –
Слова, а також Тіла й Крові Господніх.
Лектор – це той, хто живиться Словом,
дає життя Боже.

 

 

 

Кандидатові в лектори потрібне не лише усвідомлення обраності до цієї послуги, а також чимала доля відповідальності, пов’язаної з прийняттям служіння лектора. Це служіння є не тільки свідченням віри, життєвим прикладом для інших, а насамперед служінням Богові. З огляду на те, що лектор має наслідувати Ісуса Христа, наприклад, у послухові Богу Отцю на Хресті, – він постійно мусить пам’ятати, що це служіння приймає добровільно і зобов’язується служити Богові й людям. Це вимагає жертовності в приготуванні до якнайкращого читання Слова Божого, а також до ревного його читання не тільки по неділях, а й у будні.

 

 191bibl.jpg
Молитва лектора:
Господи, ось я стаю перед великою таємницею Твого Слова, яке маю переказувати іншим. Допоможи мені бути насамперед добрим слухачем і свідком Твого Слова. Очисти мої вуста від усякої нечистоти, зроби мене своїм знаряддям, аби я міг нести Тебе людям у серці, в долонях та на вустах. Амінь.
 

Молодіжня спільнота «Ніневія»

niniwa4

 

 

 

 

 

 

 

Духовність

 

Ніневія - це місто, закликане до навернення. Ніневія заселена язичниками, яких Бог не засуджує, але прикликає до навернення. Та висилає Йону, який опирається, Йону, який виявляється непокірливим.  Проте, Бог не полишає свого наміру спасіння Ніневії. Йона не може зрозуміти, що Бог є милосердним, що навіть таким грішникам спроможний пробачити, якщо лишень щиро будуть жалкувати та повернуться до Нього. Бог є чоловіколюбцем.

 

Не бракує й сьогодні таких язичників серед охрещених. Так багато людей не знає ким вони є в Божих очах. Сьогодні людина так сильно засліплена, що набагато більше цінує життя земне ніж вічне. Ці цінності не виключають одна одну, однак є протилежними. Слід собі пригадати, для чого служить наше теперішнє життя та постійно вчитися якнайкраще його переживати.

Спільнота Ніневія першою відповідає на заклик до навернення – до навернення самих себе, а також інших. Ми постійно маємо потребу звертатися до Бога та розпізнавати, чого Він від нас хоче сьогодні. Це ще не все. Пророк Йона пізнав заклик Бога, однак не був послушним. Чи ми, як християни ХХІ століття, не поводимося так само? Чи хочемо робити зусилля, щоб проголошувати життя, яке дає Бог? Чи, можливо, як Йона ми хочемо побачити, як Бог карає та засуджує язичників?

 

Будучи в Церкві відкриваємо заклик Бога до щоденного навернення себе та проголошення іншим Доброї Новини, тобто Христа, який визволяє від усього, що низьке, крихке, минуще, та веде людину до справжньої повноти. Більш того, відчуваємо, що ми повинні жити за прикладом харизми св. Євгена де Мазенода, засновника Ордену Місіонерів Облатів Непорочної Марії. Він відважно виходив до людей свого часу, які не знали Христа. Та робив все, щоб провадити їх до Вчителя, щоб вони могли відкрити гідність Божих дітей та водночас пізнати вартість свого життя. Особливим чином наголошував на свідчення віри в спільноті та не боявся нових викликів. Не зважаючи на критику, він пристосовувався до тих людей, серед яких перебував, щоб вони могли пізнати, що Бог до них приходить вже зараз, що нікого не забуває. Немає такої сучасної Ніневії, якогось людського суспільства, якому би Бог не дав шанс на навернення. Звісно, послуговуючись  для цього людьми.

 

Ми особливим чином відчитуємо Божий заклик - вирушити до наших однолітків. А отже спільнота Ніневія приходить передусім до молодих людей, принаймні сьогодні так розуміємо цей Божий поклик. Насамперед хочемо слухати, за посередництвом молитви, що Бог до нас говорить, відкривати, ким є Христос, пізнавати Церкву, всі цінності, які довірив йому Бог, щоб пізніше, через служіння та ділення Словом, допомогти молодим людям знову примиритися з Богом та жити у спільноті з Ним та іншою людиною, а також у мирі з самим собою, зі своїм життям.

 

Промовистою рисою, чимось характерним для нас, як відчуваємо, повинна бути відвага. Отже поборення страху. «Не бійтесь! Ідіть та сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать» (Мт 28, 10). Звідки береться ця відвага? З особистої зустрічі з Христом Розіп’ятим та Воскреслим. В Ньому зустрічаємо Того, в якому сповнилося Слово. Слово сталося Тілом. Прийшло у світ, щоб дати нове життя! Христос дав нове життя, воскрес! Втім це вимагало великої відваги. Відваги вмирання для цього світу, для людського гріха, людської хтивості, пристрасті.  Відвага любові до кожного, відвага ставати найменшим серед людей не зважаючи на своє Боже походження. Ісус дуже ризикував. Коли об’явився як Божий Син, Його хотіли каменувати за богохульство. Велика відвага проповідування Христа. І ми повинні йти та сповістити це нашим близьким - родині, сусідам, на роботі, у школі. Хто повинен сказати людям, що Христос Воскрес? Що дає нам нове життя, що можна інакше, що може бути сенс? Це є Божий заклик: «Ідіть!» Зерно завмерло, але розквітло. Слово впало на землю, але те, що було сказано, стає реальністю. Життя триває, завмерле тіло знову має життя. Той, хто ще не вірить, або вже не вірить, може знову віднайти віру. Хтось, хто втратив надію, знову може відкрити її у Христі. Бог прагне послуговуватись людьми. Ти можеш бути тим, через кого Бог промовить до когось іншого. Відчуваєш, яке велике значення тоді можуть мати Твої слова?  Відчуваєш, який величний цей заклик, яке прекрасне завдання? Тут не йдеться про щось мінливе, але про життя у Христі на віки! Однак ти повинен бути свідомий того, що сам небагато зробиш. Апостоли також не діяли самостійно. Можливо спільнота Ніневія для багатьох молодих (також і для Тебе) стане тим середовищем, через яке та завдяки якому Ти станеш хоробрим свідком Христа.

 

Духовність Облата Непорочної Марії є духовністю апостольського мужа. Апостольський муж є відданою Богові людиною, спочатку сам куштує який солодкий Господь, щоб згодом ділитися Ним з іншими. Однак ми завжди залишаємося слабкими людьми. Такими були й ті, які були найближче до Ісуса підчас Його земного життя. Ісус після трьох років публічної діяльності, якої наочними свідками були апостоли, не сказав їм, що їхня формація вже закінчилася, що є досконалими людьми. Гірше того, Ісуса розчарували ті, котрі, здавалося б, не могли так себе повести. Тим більше ми, свідомі своєї малої віри, ніколи не говоримо, що вже чогось досягли,  що вже здобули черговий ступінь духовної формації, що хтось вже є біля вершини. Кожен з нас, власне, є на початку, завжди повинен навертатися та безупинно слухати, до чого Бог його закликає. Також ми завжди повинні молитися про віру та мужність для виконання того, чого від нас очікує Бог. Немає такої миті в житті, коли б ми могли сказати, що вже досить молитви, служіння, ділення вірою або любові до іншої людини. Ми, як Йона, є дуже впертими та закритими. Наші серця є малими і не спроможними осягнути Боже милосердя. Також нам потрібно багато разів ставати в покорі перед Богом, так як це вчинили мешканці Ніневії.  Робимо це також у спільноті. Не тільки окрема особа, але сама спільнота є свідома своєї крихкості та залежності від Господа.

 

Йона остаточно виконав свою місію. Ніневія збереглася. Може я і Ти не раз розчаровували Бога. Може ми не спромоглися відповісти на Його заклик. Можливо ми просто не хочемо. Водночас Бог черговий раз говорить, щоб вирушити в Його ім’я, вирушити чимдалі, бо до людини, яка можливо, живе поруч. Спільнота Ніневія відкриває це послання навернення себе та заклик до навернення інших.

 

Покровителі:

 

Св. Євген де Мазенод – Засновник Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Марії.

Святі Немовлята – перші мученики, жертви жадоби влади Ірода, покровителі від дня 28 грудня, визнаного днем заснування спільноти.

Бл. Йоан Павло ІІ – який особливо заохочував молодь до євангелізації між іншим словами: «Церква потребує енергії, ентузіазму та ідеалів молодих людей, щоб Євангелія проникала матерію суспільства і породжувала цивілізацію справжньої справедливості та любові без дискримінації. Немає часу, щоб соромитися Євангелії, радше слід її проголошувати на дахах».

 

Кожної п’ятниці після вечірньої Служби Божої, тобто приблизно о 19.15, молодь збирається в костелі для того, щоб разом помолитися, обговорити питання, які нас хвилюють, поділитися враженнями та, звичайно, просто гарно провести час разом. Якщо ти маєш якісь сумніви, проблеми, хочеш підняти собі настрій та зарядитися позитивом, хочеш просто знайти гарних друзів та відчути підтримку, то приходь до нас! Запрошуємо Тебе також на Службу Божу з участю молоді, яка відбувається у нашій парафії в кожну останню неділю місяця о 18.00.

Міністранти

 lso.gif

Ким є міністрант?

Ministrare латиною означає "служити". Ми служимо Богові, коли долучаємо свої старання до того, аби Літургія була красива. Міністрант є помічником під час відправлення св.Меси та під час інших літургійних молебнів. Міністрант прислуговує священикові, коли приготовлюваний вівтар і жертовні дари, потрібні для жертви св.Меси. Міністрант є тим, хто несе певні знаки, тобто визначені предмети, необхідні для св.Меси. Ними є предмети, які мають особливо важливе значення для Літургії. Вони мають щось представляти віруючим людям і вказувати на іншу дійсність. Міністрант повинен сам бути знаком. Своїм служінням він показує, що кожен літургійний молебень, який правиться в храмі, є справою не лише священика, а й усієї парафії та всіх вірних!

Підстави служіння міністранта:

1. Міністрант любить Бога і задля Його слави взірцево виконує свої обов’язки.
2. Міністрант служить Христові в людях.
3. Міністрант поборює свої вади і працює над своїм характером.
4. Міністрант розвиває в собі Боже життя.
5. Міністрант пізнає Літургію і живе нею.
6. Міністрант усюди вносить справжню радість.
7. Міністрант переживає Бога в природі.
8. Міністрант знаходить колег у праці та відпочинкові задля Христа.
9. Міністрант – уважний і сумлінний у навчанні та професійній діяльності.
10. Міністрант молиться за Батьківщину і служить їй ретельною працею.

ДУШПАСТИРСЬКІ ОГОЛОШЕННЯ НА ІІ НЕДІЛЮ ЗВИЧАЙНУ14 – 21 січня 2018

СЬОГОДНІogoloszenna3
Після Служби Божої о 10:00 концерт колядок у виконанні нашого парафіяльного хору.
О 14:30 зустріч Дияконі Порядку.
Після кожної Євхаристії при виході з храму представники Парафіяльної ради будуть збирати пожертвування на о...
Детальніше...

Розклад Святих Мес

НЕДІЛЯ

  8:45 - українською

10:00 - українською

11:00 - en espanol

11:45 - po polsku

13:15 - українською

18:00 - українською

Понеділок

18:30 - українською



Вівторок

  7:00 - українською

18:30 - українською



Середа

  7:00 - українською



Четвер

  7:00 - українською

18:30 - latina



П'ятниця

  7:00 - українською

18:30 - українською



Субота

  7:00 - українською



Голос Папи

 

omi.org.ua

ewtn

Radio Marya